25 років у війську: історія головного сержанта з Дубенщини
50-річний майстер-сержант Сергій Мілетійович – один із тих, для кого служба Україні стала справою життя.
Його шлях – це десятиліття служби, війна і свідомий вибір повернутися до строю після пенсії. Сьогодні він пліч-о-пліч із побратимами захищає Україну й наближає Перемогу. Історію військовослужбовця розповіли на сторінці 23 інженерно-позиційного полку.
ВІЙСЬКОВИЙ ШЛЯХ
Сергій родом із Дубенщини. Має сім’ю, разом із дружиною виховав донечок і мріє про внуків. Понад 25 років присвятив службі у військових та силових структурах.
У 1994 році був призваний на строкову службу. І після цього підписав контракт зі Збройними силами України. Служив на різних посадах: від командира відділення до заступника командира взводу. Згодом перевівся до військово-повітряних сил, де працював авіаційним механіком. У 1997 році закінчив школу прапорщиків і отримав відповідне звання, продовживши службу вже як старший авіаційний механік”, – розповідає про своє життя Сергій Мілетійович.
У 2004 році, в період реформування ЗСУ, він перейшов до Служби безпеки України, а згодом – до Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації. Там прослужив до 2020 року.
З 2014 по 2020 роки я брав участь в АТО. Чимало тоді довелось пережити. Та після 25 років служби вийшов на пенсію, але довго залишатися цивільним не зміг. Через півроку повернувся у стрій», – посміхаючись додає військовий.
Адже у 2021 році він отримав пропозицію приєднатися до новоствореної військової частини – 23 інженерно-позиційного полку. Тут обійняв посаду командира взводу, а згодом став головним сержантом частини. То ж з 2022 року і донині виконує обов’язки головного сержанта.
ДОСВІД, ЩО ЗАГАРТОВУЄ
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну служба кардинально змінилася. На головного сержанта лягла значно більша відповідальність, зросла кількість завдань і викликів. Якщо раніше це була системна та планова робота, то тепер – постійний рух, ризик і служба в умовах, які диктує війна.
Одна із ротацій на Схід особливо загартувала й запам’яталася майстер-сержанту, хоча за роки участі в АТО ротацій і бойових завдань було чимало.
Цього разу ми працювали на досить складному напрямку – Покровському. Основним завданням нашого підрозділу стало створення інженерних укріплень: встановлення протитанкових загороджень, облаштування позицій та монтаж конструкцій, які стримують ворога», – розповідає військовослужбовець.
Це була не просто фізично важка праця – це була робота під постійною загрозою. Часто доводилося працювати під обстрілами: як мінометними, так і з безпілотників. Але, попри страх, завдання виконувалися. Особливістю цієї ротації стало те, що багато процесів доводилося освоювати буквально «з нуля». Військові були першими, хто виконував подібні роботи у таких масштабах.
Виконання бойових завдань були виснажливими: у спеку, дощ і багнюку. Інколи навіть із пошкодженими засобами захисту – рукавиці доводилося ремонтувати скотчем.««Єгоза» різала все до чого доторкалася. Одяг. Руки. Часто все було в порізах і крові. Але попри все ми з побратимами не зупинялись», – розповідає Сергій Мілетійович.
Цей досвід став безцінним. Він не лише загартував фізично й морально, а й дав можливість передавати знання іншим. І попри всі труднощі, найбільше задоволення – це результат виконання бойового завдання .
Усвідомлення того, що створені укріплення реально стримують ворога і рятують життя, дає сили рухатися далі. І навіть у найважчі моменти, під обстрілами, бувши втомленими ми розуміли заради кого ми це робимо. Заради своїх рідних, щоб війна не прийшли у наш дім. Покровськ і до нині тримається – значить, і наша заслуга там теж є», – каже військовий.
РОЛЬ ПОБРАТИМІВ БЕЗЦІННА
Окремо Сергій говорить про тих, з ким проходив цей шлях поруч.
Побратими для нього – це не просто колеги по службі. Це люди, які підтримують у найважчі моменти, коли втома, страх і напруга накопичуються щодня. Саме взаємна довіра і плече поруч допомагали виконувати завдання навіть під обстрілами.
Багато з тих, із ким він працював, згодом перейшли до бойових підрозділів. Хтось виріс у званні, продовжуючи службу. І в цьому, каже Сергій, є спільний досвід і спільна сила.«Без «своїх» там дуже важко. А коли знаєш, що поруч надійні люди – працюєш інакше», – додає він.Найбільша мрія Сергія Мілетійовича – завершення війни та повернення до мирного життя:
Хочу вже пожити для себе, для рідних. Мрію про внуків. Хочу відчути, що таке бути цивільним».
І в цих словах – усе, заради чого він сьогодні продовжує боротьбу та службу.
Історія головного сержанта нашого полку – це приклад відданості, професіоналізму та відповідальності. Такі, як він, щодня роблять свою справу – навіть тоді, коли страшно й важко. Саме з таких людей і таких історій складається наша Перемога.
За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові та військовій присязі, незламність духу, зразкове виконання службового обов’язку та високий професіоналізм, проявлений в умовах збройної агресії російської федерації проти України майстер-сержант Сергій нагороджений відзнаками Президента України – «За участь в АТО», медаллю «Ветеран служби» від МОУ, а також почесною відзнакою 23 інженерно-позиційного полку – «Надійний захист у бою».
За матеріалами групи комунікацій 23 інженерно-позиційного полку.