Трагедія та відродження: у Дубні вшанували пам’ять підпільної УГКЦ
Цьогоріч парафія Вознесіння Господнього УГКЦ у Дубні відзначає своє 20-річчя знаковою подією – науковою конференцією та виставкою про долю Церкви у XX столітті.
У стінах Тронної зали Дубенського замку учасники обговорили механізми радянських репресій 1946 року та феномен виживання УГКЦ у підпіллі та відкрили унікальну експозицію банерів. Про це розповіли на сторінці Дубенського замку.
Виставка повертає нашу пам’ять до сумної сторінки в історії Української Греко-Католицької Церкви, коли 80 років тому у Львові відбувся псевдособор – масштабна спецоперація НКВС і РПЦ з «остаточного вирішення питання» УГКЦ, тобто її знищення.
Банери, створені на основі архівних матеріалів Інституту історії церкви Українського католицького університету, документів Державного архіву СБУ, Державного архіву Львівської області, – нагадують формат фільму. У кожного – свій сценарій, режисура та кульмінація. Достатньо уважно вчитатись у тексти та вдивитись в унікальні світлини, і можна зрозуміти увесь драматизм подій 1946 року.
Банерна виставка – яскраве ілюстративне доповнення до конференції, яка відбулась 7 травня у Дубенському замку. Її організатор – громада Вознесіння Господнього УГКЦ у м.Дубно – запросила усіх розпочати захід молитвою до Пресвятої Богородиці у замковій каплиці Пророка Божого Іллі.
Настоятель цього храму у місті Дубно отець Андрій Коваль став модератором події у Тронній залі. Він запросив до слова кандидата історичних наук, провідного викладача кафедри церковної історії філософсько-богословського факультету Українського католицького університету отця Тараса Бублика – людину, дотичну до створення банерної виставки.
Отець Тарас детально, на підставі історичних фактів, розповів, як реалізовувався план НКВС щодо ліквідації УГКЦ, як українському суспільству насаджувався наратив про ворожість цієї церкви, яка подавалась як «націоналістична організація», яку необхідно відірвати від Ватикану і возз’єднати з російською православною церквою.В Української Греко-Католицької Церкви тоді забрали все – собори, семінарії, приміщення, майно. Але ліквідувати саму Церкву було неможливо.
Із 1946-го до 1989 року УГКЦ перебувала у підпіллі, пережила багато страждань і поневірянь. Але саме вони стали тим підгрунтям, яке допомогло їй відродитись.
«Церкву не можна ліквідувати – бо це інституція Божа» – лейтмотив виступу на конференції доктора УГКЦ, вислуженого ігумена монахів Студитського уставу, директора музею Андрея Шептицького у Львові отця Севастіяна Дмитруха. Він, як свідок виходу церкви з підпілля, переповів присутнім на конференції про дух, який витав у серцях тих, хто пройшов нелегкий історичний шлях воскресіння.
У ці дні парафія Вознесіння Господнього УГКЦ у Дубні відзначає 20-ліття з часу свого заснування. Отець Андрій згадав добрим словом парафіян, які стояли біля її витоків, подякував усім, хто долучився до проведення конференції. Серед них – Державний історико-культурний заповідник міста Дубно, книгозбірні якого настоятель подарував добірку історичної літератури.
За матеріалами сторінки Дубенського замку.
Фото: парафія Вознесіння Господнього УГКЦ у Дубні.