589

0

У неділю після Великодня настає час, коли ми поминаємо наших предків та рідних, які померли, зустрічаємося сім’ями, прикрашаємо могили, несемо на цвинтар гостинці предкам.

Проводи, гробки, дарна неділя, могилки, Радниця – так називають Поминальну чи Провідну Неділі в різних куточках України, інформує Радіо МАКСИМУМ.

У православному календарі є вісім загальних поминальних днів: М’ясопусна батьківська поминальна субота (за тиждень до початку Великого посту), Друга субота Великого посту, Третя субота Великого посту, Четверта субота Великого посту, Радониця (післяпасхальне поминання, тобто Провідна неділя), 9 травня (поминання полеглих воїнів), Троїцька субота (субота перед Трійцею), Дмитрівська поминальна субота (субота перед днем пам’яті великомученка Димитрія Солунського, який відзначають 8 листопада). Ці дні є особливими для поминання померлих. Один з таких днів — Провідна неділя (неділя після Великодня).

За традицією Радницю відзначають на 9 день після Великодня – у вівторок. Проте, зважаючи на практичність, поминати предків починають вже з суботи. У католицькій церкві поминальним днем вважається 2 листопада. Й весь листопад присвячений молитвам за тих, хто відійшов у вічність. А неділя після Великодня — Неділя Божого Милосердя.

«Наступна неділя після Великодня пов’язана зі святом Воскресіння Господнього, — пояснює отець Віктор. — Тож з вірою у воскресіння ми йдемо на кладовища, щоб принести цю благу звістку померлим. У католицькій традиції не прийнято нести на могили якусь їжу. Адже душі померлих не потребують їжі, а лише молитви».

Також віряни на могилах запалюють свічки — як символ продовження їхньої молитви.

Церква закликає вірян прийти на цвинтар з живими квітами та молитвами, а не влаштовувати обіди на могилах. Історія Провідної Неділі Початок своєї історії Провідна неділя бере ще з язичницьких часів. Протягом післяпасхального тижня у східних та південних слов’ян здійснювали поминання предків. Це традиція пішла від “Великодня мертвих”.

Уважалось, що напередодні Великодня Господь відкриває рай та пекло й випускає душі померлих. Це робиться для того, щоб вони могли відвідати свої будинки й відзначити свій Великдень.

Ці уявлення не церковні, а суто народні. Проте звичай поминати предків зберігся. Традиції і звичаї на Провідну Неділю Українці створили звичай – поминальний обід на цвинтарі, як невіддільна складова проводів. Проте священики кажуть, що обід можна справити й вдома, адже кладовище – це святе місце, як і церква, тому не варто там їсти, а тим паче вживати алкоголь.

Також не потрібно робити “принесення” – лишати паску на могилі. Краще зробіть пасхальне принесення малозабезпеченим, безхатькам тощо. Саме це буде благим ділом, а не покинуті страви на кладовищі.

Прикрашання могил пластиковими штучними квітами – ще одна народна традиція, яку не підтримує церква. По-перше, вони шкідливі для екології. По-друге, уявіть, що вам подарують такий букет, і як ви відреагуєте.

Краще посадіть кущики справжніх рослин, як заведено. Якщо Пасха була рання й не могли ще саджати квіти, то наші предки приносили засушені сухоцвіти та освячену вербу.

Поминальні підготування починаються з того, що потрібно прибрати могилки. Етнографи зазначають, що здавна могли починати прибирання ще до Великодня.

У день проводів потрібно вітатися з могилками й казали: “Дай нам, Боже, щастя, здоров’я, всякого добра, а померлим дай, Боже, лежати та цю землю тримати”. Заведено запалювати на могилі свічку з чорною стрічкою.

0