3454

2+

Зйомки проходитимуть у селі Привільне Дубенського району, Рівненської області з 6 по 17 жовтня 2021 року.
Участь у міжнародному кінопроєкті – безкоштовна.

Опис персонажів:
1. Ростислава
– ветеранка, волонтерка, 25-30 років. Сильна, вольова жінка. Пройшла війну на Сході України, має психологічну травму. Вагається між минулим та новим коханням. Виглядає просто, але має тяжкий погляд.
2. Рената – подруга Ростислави, такого ж віку. Разом з Ростиславою працює у спільно відкритому волонтерському центрі після повернення з АТО додому.
3. Юстав – 28-35 річний стильний чоловік. Говорить українською з німецьким акцентом. Закохався у Ростиславу, його ідеал – сильні, незалежні жінки.
4. Любов Іванівна – мати Ростислави, віком 45-50 років. Проста жінка, можливо трішки повнувата, в міру доглянута. Любить доньку та сприймає всі її рішення. Бажає для доньки найкращого.

Вимоги:
Жінки – вік 25-30 та 45-50 років, будь-якого типажу.
Чоловіки – вік 25-40 років, будь-якого типажу.

Для участі у кастингу надішліть свої ПІП, вік, ріст, місце проживання, номер телефону та додати свіжі фото у профіль та анфас (бажано у чорній або білій футболці), два відео із пробами тексту (текст у додатку, якість відео не важлива, головне щоб вас було добре видно і чутно), та номер персонажа на електронну адресу kastingkinoproekt@gmail.com.

Проект реалізовується AВС Вildungs-und Tagungszentrum e.V ” у співпраці ГО Громадське об’єднання “Агенція місцевого розвитку Дубенщини”#знай_більше.

Додаток (тексти):

1 – Загальний текст для усіх хто подається на жіночі ролі

О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
Чистим, палючим,як добре вино,
Вільними іскрами в гору злетіло.

Легкий, пухкий попілець
Ляже, вернувшися, в рідну землицю,
Вкупі з водою там зростить вербицю, –
Стане початком тоді мій кінець.

Будуть приходити люди,
Вбогі і богаті, веселі і сумні,
Радощі й тугу нестимуть мені,
Їм промовляти душа моя буде.

Я обізвуся до них
Шелестом тихим вербової гілки,
Голосом ніжним тонкої сопілки,
Смутними росами з вітів моїх.

Я їм тоді проспіваю
Все, що колись ти для мене співав,
Ще як напровесні тут вигравав,
Мрії збираючи в гаю…
Грай же, коханий, благаю!

2 – Загальний текст для усіх хто подається на чоловічу роль

Питання в тому: бути чи не бути,
Чи у думках шляхетніше страждати,
Каміння й стріли долі навісної
В собі тримати, чи, піднявши руки,
Спинити море труднощів. Заснути
І сном мерців сказати: ми скінчили
Боління серця і мирські турботи,
Що їх спадкує тіло. Це – потреба
Здійснити бажане – померти, ні, заснути.
Заснути і, можливо, бачить сни.
Але ж які вони по смерті будуть,
Коли, струсивши пил земний з чобіт,
Одержимо жаданий відпочинок?
Що створює трагедію з життя,
Хто стерпить штурхани і кпини часу,
І панську кривду, і героя зверхність,
І муки ненависного кохання,
Зневагу прав, законів уникання,
Презирство клерків, глузування черні,
Коли спокою можна досягнути,
Зблиснувши лезом? Хто терпіти буде
Тягар свого солоного життя,
Коли б не страх, а що там після смерті?
Країна невідома – та межа,
Із-за якої вороття немає.
Це змушує терпіти біди наші,
Замість летіти до незнаних меж.
Тож з нас сумління робить боягузів,
А справжній колір вироку такий,
Що хворобливість – млявих дум відбиток,
А вчинки – вияв миті нетривкої.
І значить все на світі – лиш омана,
Що губить назву дії… Ти тепер,
Офеліє, квіт ніжний, німфо, знаю,
Мене в своїх молитвах пам’ятаєш.

3 – Текст для хто подається на роль Ростислави

Ро: Я ще і до війни волонтерила. А в 2014-му, коли почалася війна, усі хто міг – пішли добровольцями. І я теж. Такі, як я, просилися допомагати чим зможуть, хоч би патрони подавати… Багато нас таких, когось одного, двох і не назвеш… Кожен робив своє.
Ж: Громадянська війна в Україні триває вже восьмий рік. На вашу думку, чи можна стверджувати, що саме бойові дії на Сході стали пробудженням для українського волонтерського руху?
Ро: Це не громадянська війна! Ми ведемо війну з Росією. Вже восьмий рік. І люди все ще цього не розуміють. (Ростислава робить паузу, уважно дивиться на журналіста, не приховуючи на обличчі злість). Багато моїх посестер та побратимів, коли повернулися, стали займатися громадською роботу. Зрозумійте, той хто пройшов війну, її ніколи не забуде… Наразі нас там змінили інші воїни! А ми продовжуємо службу тут, вдома. (заспокоївшись відповідає Ростислава)
Ж: Так, але ж на Сході також воюють і громадяни України, які підтримують Росію. Якби у вашому прицілі була рідна вам людина, яка вибрала інший бік військового конфлікту, чи змогли б ви вистрілити?
Ро: (Ростислава спалахує) Я не розумію, мене хтось чує? Кому я все це кажу? У нас війна с Росією. Повноцінна війна!!! Я так не можу!

4 – Текст для хто подається на роль Ренати

Ро: А ви куди?
Ре: Так, готуємося. Ти ж не забула що ми завтра на вишкіл тактичної медицини?
Ро: Я здається не зможу завтра бути. Я все ж таки поїду.
Ре: Ти знущаєшся чи шо?
Ро: …
Ре: Спочатку ти приводиш їх у центр, забиваєш на волонтерство, а тепер тікаєш на Схід. І мене покинеш?
Ро: Я думала, що ми подруги…
Ре: Ти обіцяла мені, що ми повернемося додому, і будемо разом робити країну сильнішою. Маленькими кроками. Заради нашого майбутнього та цих дівчат. Подивись на них.
Діти тим часом йдуть далі до центру. Ро і Ре залишаються одні.
Ре: Ти нам дуже потрібна тут.
Пауза. Ро дивиться у підлогу, а потім обіймає Ре.
Ро: Можеш мій паспорт принести, я залишила його у центрі.

5 – Текст для хто подається на роль Юстава

Ю: То ось воно звідки! Ти, зухвала мала, то ось нащо ти мене сюди привела! Будемо красти вже разом соняшники? Треба було нам познайомитись у 7 років, я би інвестував у твій бізнес!
Ро: А що ти робив у сім років?
Ю: Ми кожного літа їздили до бабусі у Швейцарію, і я терпіти не міг ті довгі переїзди у старому каравані…
Ро: Ви їздили подорожуючи у будинку на колесах в гори – і тебе це напрягало? Я би з радістю помінялася з тобою місцями!
Ю: Ну то поїхали зі мною зараз.

Ро мовчки шоковано дивиться на нього, але ця емоція переходить у саркастичну гримасу у неї на обличчі. Довга пауза.

Ро: І будемо жити наче у казці? Це так банально звучить, наче ми у якомусь серіалі.
Ю: Я не жартую, кажучи це.

Вони довго дивляться одне на одного. Ро сідає поряд з Ю та дивиться в інший бік. Мовчать. Ю дістає з рюкзака шарф. Ро здригається від того, що Ю обертає її фіолетовим шарфом. В цей момент Ро дуже серйозно дивиться на Ю, поки той її загортає шарфом.

Ю: Просто подумай про це якось.

Вони йдуть назад до велосипеда та сміються.

5 – Текст для хто подається на роль Любов Іванівни

Мама: Ну що! Куди ти знов летиш? Навіть рідну матір немає часу обняти.
Ро: Мамо!
У Ро падає рюкзак, вона зі сльозами на очах обіймає матір.
Мама: Пам’ятай доню, що тобі завжди буде куди повернутися. Я завжди буду тебе любити такою, яка ти є!

2+