684

0

Нестеренко Анна, жителька Дубна, яка боролась з онкохворобою. Нещодавно саме це стало причиною того,що жінку ошукали.

Історія, в яку я потрапила могла статися будь з ким. Все ж розумію свою відповідальність. А ще хочеться, щоб дізналася вся країна, щоб більше ніхто не потрапляв в подібну ситуацію.

Мене використали шахраї і я допомогла їм здійснити обман. Все почалося 3-го грудня. До мене зателефонував дубенський благодійник і попросив допомогти онокохворій учасниці АТО Наталії Стецюк (позивний Черепашка), яка до нього звернулася за допомогою, пред’явивши всі документи (посвідчення та медичні заключення)”– розповіла жінка.

За її словами, благодійник попросив підтримати морально бідолашну, проконсультувати, а сам – мав допомагати фінансово.

Звісно, я зателефонувала до тієї Наталії, 4-го грудня. Вона домовилася про зустріч зі мною на суботу, 6 грудня, коли знову буде в Дубно, у друзів. В телефонній розмові була дуже люб’язна,відверта, щира… Розповіла, що зростала в інтернаті, що своїх дітей немає, але виховувала сина свого чоловіка і що три роки була в зоні АТО як військивий медик, що була донором і що на цій війні загинув її чоловік та син і що проживає у селі Новоукраїнка, біля м.Рівне, але наступного дня Наталія перетелефонувала і сказала, що не зустрінеться в назначений час, оскільки їде на похорон своєї тітки в Івано-Франківськ.

Сказала, що зателефонує як повернеться. Я щиро вболівала за жінку, з такою важкою життєвою історією. Минув тиждень. В п’ятницю 11 грудня, в 19.00 до мене зателефонувала Наталія, а точніше з її номера жінка, яка назвалася Оксаною і попросила приїхати на похорон Наталії, який відбудеться в селі Холоневичі Ківерецького району на Волині, 13 грудня. Жінка дуже плакала, побивалася що “вже
другий похорон в родині за тиждень, адже пішла з життя її ще така молода сестричка Наталія, в якої була дуже важка доля, що їй було тільки 46
.

Оксана розповіла, що Наталії стало зле на похороні тітки і що за декілька днів вона померла у лікарні в м. Івано-Франківськ і що причину смерті ще встановлюють. Звісно як і кожна людина, яка чує про людське горе, я запитала: чи потрібна їм допомога і порадила їм написати про смерть військовго медика у Фейсбук, мовляв, волонтери вдігукнуться, люди. Оксана сказала, що їм і справді дуже потрібні кошти, адже допомагали фінансово родичам у Франківську і пояснила, що не вміє звертатися у Фейсбуці, користуватися ним і сказала що буде вдячна, якщо я допоможу. Звісно ж я не змогла відмовити. Оксана дала всі дані і я написала пост у ФБ, вказавши ПІБ та номер картки родича покійної, яку вказала Оксана.
В той же вечір я зателефонувала до декількох людей в Дубно, які знають волонтерів, щоб допомогли провести в останню путь війського медика Наталію, допомогли родині”
– розповідає ошукана Анна.

Наступні два дні для дубенчанки стали кошмаром.

З самого ранку до мене дзвонили якісь жінки, представляючись волонтерами і заявляли що такої Наталії не існує і що я обманюю людей.

Я перетелефонувала до пана Леоніда, який мене знайомив з Наталією. Він з впевненістю сказав, що «бачив посвідчення УБД і документи і спілкувався з тією бідолашною і що ті волонтери помиляються.

Я також знову телефонувала до Оксани, де чула плач. Оксана сказала, що їй взагалі нічого не треба аби тільки не «плюндрували пам’ять сестрички» і «причитала» в телефон, голосила в горі, що якийсь хлопець з Дубна вже там, і що він має такий телефон, і що вона все що треба надішле і сфотографує, щоб мене не звинувачували люди в обмані. Дякувала, плакала, називала мене “доця, квіточка”, казала, що хоче познайомитися.

При розмові я чула дитячі голоси в слухавці. Вона зверталася до якоїсь дитинки. Розповідала мені, що має внуків, що їй 60 років. Розповідала про підготовку до поховання.

Тим часом з іншого боку волонтери намагалися мені довести, що це все обман. Казали, що перевірили всю інформацію і що це обман. Моя голова йшла обртом.

Волонтери пояснювали, що шахраї вдються до чого хочеш і маніпулюють навіть смертями, похованнями героїв. Відверто, я була в шоці. Я не знала вже нічого. Я не чула волонтерів. В моїй голові не вкладалося, що можна обманювати так вишукано. Адже я спілкувалася з тією Наталією, її бачив мій знайомий, якого знаю півжиття. Адже я чую цих людей, вони спілкуються. Та жінка відповідала на телефонні дзвінки мої і волонтерів, і сільського голови, а волонтери мені доводили, що та Оксана плутається в інформації. Я ж сприймала це як їхній упереджений досвід. Адже ж мій знайомий Леонід бачив посвідчення!

До вечора 13 грудня зі мною зв’язалася староста села, де мав бути похорон і порадила зняти пост. В розмові вона повідомила, що про похорон в селі не знає ніхто і що сама зв’язалася з тією Оксаною і запропонувала допомогу місцевих, на чому розмова обірвалася.
Після цього Оксана більше ніколи не взяла слухавку.

Я зрозуміла, мене використали, мене ошукали, скористалися моєю бідою. Хіба ж могла я, та, що пережила власну біду, відмовити??? Хіба можна бути закритими до потреб та горя інших людей?
Що коїться в моєму серці, голові, душі? Важко навіть описати. Гірко, боляче, соромно, ніяково. Хочеться зникнути…

Вчора я цілий день була в дуже важкому фізичному стані. Пам’ятаю, що до мене дзвонили мій лікар, друзі… Все як уві сні. Сьогодні приходжу до тями. Думаю, що з цим робити. Розумію, що маю вибачитися, перед волонтерми та благодіниками, що маю звернутися до правоохоронців, що треба знайти ту групу шахраїв і не допустити повторення таких страшних, цинічних історій, адже скористалися найсокровеннішим для нас усіх – бідою, хворобами, пам’яттю героїв, скористалися нашою щиросердістю та здатністю чути і реагувати на людську біду.

Чи означає це, що ми маємо перестати вірити і допомагати? Ні! Навіть після цієї історі я особисто ні на мить не засумніваюся, якщо мене попросять допомогти. Скоріше за все, більше не писатиму пости про допомогу та збір коштів ні від чийого імені. Але чути людей, бути милосердними ми зобов’язані.

На жаль, ми живемо в цьому світі серед боротьби – чорного та білого, війни духовних світів, збройної війни, інформаційної війни. Одного часу Бог розсудить… Але важливо розпізнавати.

На жаль, я не зуміла розпізнати. Ні я, ні мій знайомий. Переживши біду і отримавши підтримку від людей, я зрозуміла наскільки важливо – підтримувати. Що варто довіряти волонтерам з досвідом. Вони “биті” досвідом точно вже розпізнають. Навчилися в цьому хаосі, безладі, шахрайських навалах все одно діяти, організовувати, перевіряти інформацію і допомагати. І не здаватись!

Приношу щирі вибачення перед волонтерками Вікторією Шинкаренко, Наталією Ариванюк, Іриною Якуніною, Валентиною Сіньковською та іншими, а також дубенчанином, героєм, учасником АТО, надзвичайно хорошим хлопцем Іваном Тимощуком, якого втягнула в історію допомоги цим цинічним та безсовісним людям…
Прошу вибачення перед людьми, які поширили, поділилися коштами від щирого серця з тими шахраями…

Звісно, кожен зробить свій висновок. Хтось засудить, а хтось скаже, що я безвідповідальна та недалекоглядна, але прошу поширити цей пост і розповісти про те, як можуть ошукувати шахраї та користуватися нашою добротою та милосердям.

Нехай Господь помилує нас усіх. Хотілося б, щоб шахраї розкаялися… Хотілося б, щоб у цьому світі панувало добро та милосердя, в яке я не перестану вірити.

Вибачте, будь ласка.”

0