476

99% успіху- праця, і лише 1% – талан. Фраза, відома десяткам. А от суть її пізнають – одиниці. Жителька Дубна Євгенія Мариняк нещодавно вразила десятки рівненських соцмереж портретом принцеси Діани, який вона сплела з паперової лози. Втім, за вражаючою роботою – стоять кілька років праці, постійного навчання, зневіри та…успіху.

Слово за слово й майстриня розповіла нам, звідки підхопила таку ідею, чим займається зараз та чому це не лише задоволення для душі.

Натхнення знайшла аж на заробітках

Ще кілька років тому я їздила разом з чоловіком працювати у Польщу аж під німецький кордон на порізку верби. Там я познайомилась з українкою з Червонограду – Вікторією Трофімовою, ми здружились, тай якось зайшла у нас мова про хобі. Тоді ж Вікторія познайомила мене з плетінням з паперових паличок, показала фото своїх робіт і я – загорілась!

Євгенія розповідає, що д оцієї розмови й не знала, що існує такий вид мистецтва, не розуміла як це працює, але – бажання вчитись та яскраві враження – взяли своє. Споглядаючи, як знайома вміло майструє кошики й інші предмети, жінка почала сама  шукати майстрів, відео та інформацію про плетіння з паперової лози.

У грудні 2014 року я почала пробувати плести, шукати статті, групи у соцмережах, де спілкуються майстри. Багато запитувала, вчилась, цікавилась кожним кроком.

Технологія – непроста

Для того, аби отримати паперову лозу, її треба – накрутити. Цей матеріал готується вручну і потребує уважності та акуратності.

Спочатку я купувала папір в канцелярських магазинах, різала його і крутила на дерев’яні шпажки. Крутила цю лозу я сама, батьки чоловіка – допомагали з порізкою листочків, – сміючись пригадує Євгенія. – З часом – почала купувати якісний газетний папір в Рівному, а тепер – маю знайомих, які нарізають цей папір у Дубні. Тепер маю й помічниць – дві дівчинки мені крутять трубочки для виконання шедеврів. Важливо  знати вірну технологію – я працюю з найтоншими трубочками, папір для яких нарізають шириною по  7 сантиметрів, потім я крутила його на шпиці товщиною по 1 міліметру, а далі – фарбую трубочки, плету виріб, грунтую його та покриваю лаком.

Євгенія пригадує, що спочатку не все виходило ідеально. Були й сльози, нервування, знищені роботи й розпач. Але – час розставив все на свої місця й наполеглива майстриня почала отримувати перші позитивні результати.

Я довго плела для душі, для себе, для друзів. І у 2015 році одна знайома захотіла придбати у мене виріб з паперової лози. Пригадую як зараз – це була паперова чашка за 30 гривень. Це дало мені стимул рухатись далі, шукати нові схеми, техніки й розвиватись. Саме дякуючи людям, їх підтримці, хорошим словам я й не втратила бажання плести з паперової лози і тепер моє хобі – це моя робота.

Нові виклики – нові можливості

Згодом кількість замовлень у Євгенії почала рости. Але майстриня вирішила не вдовольнятись плетінням базових виробів з лози й почала шукати складніші схеми для роботи.

У січні 2020 року я так читала різні статті, дивилась фото і шукала, щоб мені зробити такого – чого не було ще ні в кого. Так і натрапила на портрет принцеси Діани. То була, як то кажуть, любов з першого погляду. Я цілу ніч не спала, думала собі про це, так загорілась цією ідею. Розуміла, що це буд дуже складана робота. Але вже за кілька днів – малювала схему та планувала роботу.

Загалом на плетений з паперової лози портрет принцеси Діани у Євгенії Мариняк пішло 3200 трубочок та три тижні. Плела майстриня щоденно по 3-5 годин.

Перші ряди я плела взагалі по годині і мене це дуже нервувало. Щось доводилось переплітати, а це ж нервування, хвилювання. Дуже часто – плела поночі, бо ще ж виховуємо з чоловіком донечку, якій теж треба мама, увага, піклування. Плетіння з паперової лози – нелегка робота, як думає чимало людей. Майстрам теж печуть очі, болять руки, нерідко – бракне терпіння. Але таку вже маю вдачу, що як почну щось робити – то не кину. Бо ж вірю, що  лише та людина, яка тяжко працює – матиме вдачу й щастя у своєму житті, – підсумовує Євгенія.

Секрет – у вірі в себе

Євгенія розповідає, що її головна мрія – перетворити хобі у роботу, що приноситиме дохід й задоволення. Маленькими кроками вона йде до мети і тішиться кожному успіху.

Дякувати Богу, у мене все вийшло з цим портретом і я дуже задоволена. Коли я показала портрет своїм друзям, розмістила фото у соцмережах – отримала купу приємних відгуків. Це щиро надихає та мотивує. І тоді я для себе вирішила, що  я проста дівчина з простої родини дійсно можу творити красу. Цей виріб – мій посил, сигнал усім, хто шукає себе, шукає натхнення та підтримку. Робіть красиві речі, вірте в себе, даруйте красу  і все у вас вийде!

Майстриня каже, що пізнаючи такі прості речі, як здоров’я близьких, можливість працювати своїми руками – розумієш щастя є тут і зараз. 

І хоч моє життя – непросте, воно сповнене різних емоцій та подій, але я його сприймаю таким як воно є. Я  з радістю захоплююсь складними схемами,  готова працювати постійно. До нового року –  готую ще один грандіозний виріб, але поки – це таємниця. Усім, хто шукає себе й своє покликання кажу – важливо сприймати усі виклики, не здаватись, любити те, що ти робиш і вірити у свої сили, у себе, вірити у подарунки Всевишнього і жити з задоволенням. Повірте, тоді все, що ви робите – матиме і красу, і успіх, й схвальні відгуки від людей.